Back to All Events

Маґдалена і Максиміліан Ріґамонті «Відлуння»

05_ECHO_MR_0005.jpg

https://culture.pl/ru/article/magdalena-i-maksimilian-rigamonti-vidlunnya

«Відлуння» є результатом кільканадцяти подорожей на терени історичної Волині. Ця виважена, проте й неоднозначна книжка розповідає про велику історію і безсенсовну жорстокість. Розповідь укладена зі світлин та свідчень очевидців. Видання отримало титул фотокнижки 2018 року в конкурсі «Pictures of the Year».

Аби подивитися книжку, треба відігнути обкладинку, яку притримує магніт. Середина нагадує теку архівних світлин. «Відлуння» складається з 12 карток, які можна розкласти як мапи – на кожній із них чорно-білі світлини. Єдиним колористичним акцентом є золотистий форзац. На кожній сторінці міститься короткий текст, назва села і дані GPS. Не можна пришвидшити читання — це мало б наслідком розірвання якоїсь зі сторінок або пропущенням історії, що міститься у розкладанці.

Світлина, що відкриває альбом, представляє луку — звичайний краєвид, десь на половині сцени обтятий горизонтом. Симетричний впорядкований кадр, який міг бути виконаний скрізь. Перші люди, які з'являються у книжці — це пара двадцятилітніх коло воза. Хлопець дивиться у далечінь, не обіймає дівчину. Він сумний, злий або тамує злість — важко оцінити однозначно. На звороті світлини текст: Вибранка, 11 липня 1943, понад 140 осіб. 

Далі видно польові квіти, що ростуть на болоті. Після розкладання — краєвид, що зникає в імлі. Чергова героїня стоїть на відкритому просторі, поруч неї видно лише фрагмент дитячого майданчика, оточеного шинами. Читаємо напис:

Нема де втекти, нема де сховатися, ліс далеко, дорога далеко. До того ж попідгору. Можна було бігти відразу вниз і знову вгору. І молитися.

В одному з нечисленних дерев Матір Божа видно у корі. Кривуха, серпень 1943, близько 70 осіб. На наступній розкладці видно чоловіка, поруч базальтова шахта. Янова Долина, місце страти 600 осіб. Бачимо його крізь брудну шибу закладу. Кілька осіб на полі, поруч випалюють траву, а над тим усім сніжно-біла хмара. Після кількох портретів фото двох дерев. Одне квітне, друге без листя, зламане. Після відкриття розкладанки видно рештки снігу на фундаментах будинків: білі обриси прямокутників на чорній землі — це все, що після них залишилося.

Біля паркана стоїть мати з трьома дітьми і собакою. Тут Маґдалена Ріґамонті нагадує історію жінки, котра тікала з дитиною через поле. Постріл одного з бандерівців поранив її в голову, вона втратила свідомість. Хлопець, котрий завдяки цій втечі вцілів — це Мирослав Гермашевський, перший поляк у космосі. Під час Волинської різні члени УПА знищили 19 членів його родини.

Промовиста світлина, в якій експозиція виставлена у небо, через що земля чорна, геть позбавлена деталей. За хвилю бачимо заплакану жінку, що спирається на дерев'яну палицю. «Зоська. Що з польської родини». Говорить, що все пам'ятає. Чоловік — українець. Брат чоловіка був в УПА. На цьому полі загинуло 227 осіб.

У цій книжці домінують світлини пейзажів — делікатні, стишені. У кадрі багато деталей, фрагментів дерев. Без географічних даних і назв сіл це були б претензійні зображення з неясною символікою. Проте цього вдається уникнути, бо Ріґамонті показує конкретні поля, на яких відбулася трагедія, а не лише шукає метафори тиші. Кожна наступна світлина краєвиду, обтятого горизонтом — це творення нової мапи: непам'яті і витіснення.

Книжку завершує текст автора, в якому він пише про свій страх: страх перед запахом смерті, перед мурашками на плечах. Атмосферу, що панує в селі Майдан, передає словами:

[тут панує] такий самий спокій і неспокій.

Вловлення цієї амбівалентності чудово підсумовує весь проект.

Максиміліанові Ріґамонті спільно з авторкою текстів, фоторедакторкою, дизайнеркою та іншими залученими до проекту особами вдалося створити книжку, яка водночас викликає цікавість і холод під серцем. Вона тиха, виважена, але й експресивна, завдяки пов'язанню світлин з місцями та поданню числа жертв.

Друк всяк у матовий папір, уніфікуючи всі світлини, послаблюючи контраст, ніби прикриваючи їх пилом. Закриваючи книжку, треба знову загнути обкладинку і зблизити одне до одного два магніти. Їх клікання чути при витисненому титулі.

Рідко коли у польських фотовиданнях трапляється, аби форма так працювала на зміст.

_______________________

Видавець: Press Club Polska

Світлини: Максиміліан Ріґамонті / Maksymilian Rigamonti

Тексти: Маґдалена Ріґамонті / Magdalena Rigamonti

Дизайн: Кася Кубіцька / Kasia Kubicka

Фоторедакція: Ева Мейснер / Ewa Meissner

____________________________________

Автор: Міхал Домбровський

Earlier Event: March 1
POY Photography Book of the Year 2018