ECHO. Documentary about award winnig book

Documentary about award winning photo book „Echo” by Maksymilian & Magdalena Rigamonti published by Press Club Polska.

#ksiażkaecho "Echo" is a photobook about places that have disappeared from contemporary maps of Volhynia in Ukraine and searching for traces of memory after what is no longer there. This is a look at the tragic events from 75 years ago in the original approach of Maksymilian  and Magdalena Rigamonti.

The book „Echo” was awarded:

POY Photography Book of the Year 2018

The Photo Book of the Year 2018 in Grand Press Photo

Review of the book in New York Times: 

https://www.nytimes.com/2019/05/21/lens/poland-ukraine-volhynia-massacre.html

Review of the book in culture.pl

https://culture.pl/en/work/echo-magdalena-and-maksymilian-rigamonti

you can order it here

“The Echo” book review by Sara Aridi was published in NYT Lens.

https://www.nytimes.com/2019/05/21/lens/poland-ukraine-volhynia-massacre.html?fbclid=IwAR0WYdwPFK2NOnZoYPC-Cmkl6PxMdqUvcVjc6YZXA2yVylGuy04Ywo82Cyo

The photo book “The Echo” was awarded The Photo Book of the Year 2018 by Grand Press Photo 2019 competition.

Mr. Lynden Steele, the director of the Pictures of the Year International about the award winning book "The Echo" by Magdalena and Maksymilian Rigamonti.

https://culture.pl/ru/article/magdalena-i-maksimilian-rigamonti-vidlunnya

«Відлуння» є результатом кільканадцяти подорожей на терени історичної Волині. Ця виважена, проте й неоднозначна книжка розповідає про велику історію і безсенсовну жорстокість. Розповідь укладена зі світлин та свідчень очевидців. Видання отримало титул фотокнижки 2018 року в конкурсі «Pictures of the Year».

Аби подивитися книжку, треба відігнути обкладинку, яку притримує магніт. Середина нагадує теку архівних світлин. «Відлуння» складається з 12 карток, які можна розкласти як мапи – на кожній із них чорно-білі світлини. Єдиним колористичним акцентом є золотистий форзац. На кожній сторінці міститься короткий текст, назва села і дані GPS. Не можна пришвидшити читання — це мало б наслідком розірвання якоїсь зі сторінок або пропущенням історії, що міститься у розкладанці.

Світлина, що відкриває альбом, представляє луку — звичайний краєвид, десь на половині сцени обтятий горизонтом. Симетричний впорядкований кадр, який міг бути виконаний скрізь. Перші люди, які з'являються у книжці — це пара двадцятилітніх коло воза. Хлопець дивиться у далечінь, не обіймає дівчину. Він сумний, злий або тамує злість — важко оцінити однозначно. На звороті світлини текст: Вибранка, 11 липня 1943, понад 140 осіб. 

Далі видно польові квіти, що ростуть на болоті. Після розкладання — краєвид, що зникає в імлі. Чергова героїня стоїть на відкритому просторі, поруч неї видно лише фрагмент дитячого майданчика, оточеного шинами. Читаємо напис:

Нема де втекти, нема де сховатися, ліс далеко, дорога далеко. До того ж попідгору. Можна було бігти відразу вниз і знову вгору. І молитися.

В одному з нечисленних дерев Матір Божа видно у корі. Кривуха, серпень 1943, близько 70 осіб. На наступній розкладці видно чоловіка, поруч базальтова шахта. Янова Долина, місце страти 600 осіб. Бачимо його крізь брудну шибу закладу. Кілька осіб на полі, поруч випалюють траву, а над тим усім сніжно-біла хмара. Після кількох портретів фото двох дерев. Одне квітне, друге без листя, зламане. Після відкриття розкладанки видно рештки снігу на фундаментах будинків: білі обриси прямокутників на чорній землі — це все, що після них залишилося.

Біля паркана стоїть мати з трьома дітьми і собакою. Тут Маґдалена Ріґамонті нагадує історію жінки, котра тікала з дитиною через поле. Постріл одного з бандерівців поранив її в голову, вона втратила свідомість. Хлопець, котрий завдяки цій втечі вцілів — це Мирослав Гермашевський, перший поляк у космосі. Під час Волинської різні члени УПА знищили 19 членів його родини.

Промовиста світлина, в якій експозиція виставлена у небо, через що земля чорна, геть позбавлена деталей. За хвилю бачимо заплакану жінку, що спирається на дерев'яну палицю. «Зоська. Що з польської родини». Говорить, що все пам'ятає. Чоловік — українець. Брат чоловіка був в УПА. На цьому полі загинуло 227 осіб.

У цій книжці домінують світлини пейзажів — делікатні, стишені. У кадрі багато деталей, фрагментів дерев. Без географічних даних і назв сіл це були б претензійні зображення з неясною символікою. Проте цього вдається уникнути, бо Ріґамонті показує конкретні поля, на яких відбулася трагедія, а не лише шукає метафори тиші. Кожна наступна світлина краєвиду, обтятого горизонтом — це творення нової мапи: непам'яті і витіснення.

Книжку завершує текст автора, в якому він пише про свій страх: страх перед запахом смерті, перед мурашками на плечах. Атмосферу, що панує в селі Майдан, передає словами:

[тут панує] такий самий спокій і неспокій.

Вловлення цієї амбівалентності чудово підсумовує весь проект.

Максиміліанові Ріґамонті спільно з авторкою текстів, фоторедакторкою, дизайнеркою та іншими залученими до проекту особами вдалося створити книжку, яка водночас викликає цікавість і холод під серцем. Вона тиха, виважена, але й експресивна, завдяки пов'язанню світлин з місцями та поданню числа жертв.

Друк всяк у матовий папір, уніфікуючи всі світлини, послаблюючи контраст, ніби прикриваючи їх пилом. Закриваючи книжку, треба знову загнути обкладинку і зблизити одне до одного два магніти. Їх клікання чути при витисненому титулі.

Рідко коли у польських фотовиданнях трапляється, аби форма так працювала на зміст.

_______________________

Видавець: Press Club Polska

Світлини: Максиміліан Ріґамонті / Maksymilian Rigamonti

Тексти: Маґдалена Ріґамонті / Magdalena Rigamonti

Дизайн: Кася Кубіцька / Kasia Kubicka

Фоторедакція: Ева Мейснер / Ewa Meissner

____________________________________

Автор: Міхал Домбровський

Książka Echo z numerem 500/500 została kupiona za 9000 PLN na aukcji CharytatywnyBalDziennikarzy2019.

https://digitalcamerapolska.pl/strefa-sprzetu/3045-fotograficzny-plebiscyt-2018-rozstrzyniety/Strona/12

Drugie miejsce przypadło w udziale Magdalenie i Maksymilianowi Rigamonti za "Echo", a trzecie Marcie Szymańskiej i Rafałowi Milachowi za „Widzi-mi-się”. Na te książki głosowało odpowiednio 285 i 232 osoby.

Author: Michał Dąbrowski

The photographs from Maksymilian Rigamonti’s book Echo refer to memories of the generation that lived through the collective trauma of the Volhynia massacre.

The couple in the above photograph are the first people to appear in the book, which is otherwise dominated by pictures of the historical Volhynian landscape – trees and fields under leaden skies. The photographs are supplemented by snippets of interviews, as well as information on the number of victims who died near the photographed sites.

In the work above, a boy is frozen in an unnatural pose: a forced embrace. His incisive gaze and indifferent body language suggest vague annoyance. The young people Rigamonti has photographed belong to a generation that cannot recall the Volhynia tragedy, even if they have surely heard of it. The photographer has captured secondary witnesses to the tragedy. The second (or next) generation’s memories are founded on empathetic reconstructions of those tragic events, and moulded by stories, films, textbooks and historical discourse. Although we know nothing about the couple in the portrait, they seem like a fitting illustration of possible reactions to traumatic events: on the one hand, cognitive bewilderment, and on the other, a twinge of empathy; one may either repress the experience, or accept it. The scene is completed by a cart in the foreground, a rural landscape in the background, and an overcast sky – familiar, easily identifiable elements.

Rigamonti’s book depicts sites where the tragedy occurred, together with eyewitnesses, and members of the next generation. His photographs not only illustrate the current situation, they also shape attitudes towards history – how to interpret and comprehend it, and how to empathise with the victims.

In the book, this photograph is accompanied by the caption: 'Wygranka, July 11, 1943 (more than 140 people)'.

Originally written in Polish, translated by MB, Nov 2018

This text is part of the project Metaphors of Independence: Poland In 100 Photos. 

To coincide with the centenary of Poland regaining its independence, we have created a selection of photographs that allow us to understand both yesterday and today. A hundred photographs but so much more. Find out more.

https://culture.pl/en/work/from-the-book-echo-maksymilian-rigamonti

The book “Echo” was awarded Honorable Mention by the International Photography Award 2018.

Author: Michał Dąbrowski

Echo is the effect of several journeys to the historical region of Volhynia. This well-balanced and ambiguous book is a tale about great history and senseless cruelty, composed of photos and first-hand reports. 

To view the book, one has to unbend the cover pinned down with a magnet. The inside resembles a pile of archive photographs. Echo consists of 12 cards which can be unfolded like a map – each of them contains four black-and-white photos. A golden sticker is the only colour accent in the book. On each page, there is a several-verses-long text, the name of the village and its GPS coordinates. Rushing the reading would be impossible – it would end with breaking off one of the pages or skipping a story included in the hidden spread.

Echo, Magdalena i Maksymilian Rigamonti, photo: publisher's press materials

The first photo depicts a meadow – a plain landscape cut in two by the horizon situated more or less in the middle of the scene. A symmetrical, orderly frame which could have been shot anywhere. First people to appear in the book is a young couple in their twenties, standing next to a cart. The boy gazes at the distance and does not embrace the girl who is hugging him. He is sad, angry or trying to contain the anger – it is difficult to tell. On the reverse, there is a short note: Wygranka, 11th July 1943, more than 140 people.

Next, there are wildflowers growing in mud. After spreading the page – a landscape disappearing in the mist. Another woman stands in open space. All we can see next to her is a small fragment of a poor playground surrounded by tires. We read:

There is nowhere to run, nowhere to hide, the forest is far away, the road is far away. And it's uphill. You could run downhill and then uphill again. And pray.

Photo from the book Echo, photo: Maksymilian Rigamonti, publisher's press materials

In one of the few trees, the Holy Mother stands hidden in a piece of bark. Krzywucha, August 1943, approximately 70 people. In the next spread, there is a man, next to him a volcanic rock mine. Janowa Dolina, where 600 people were killed. We watch them from a factory through a dirty windowpane. Some people are in the fields, the grass is burned off in the next photo. Above all this a snow-white cloud is visible. Following a few portraits, there is a photo of two trees. One is in bloom, the other one remains leafless and broken. After expanding the spread, one can see remnants of snow covering the foundation of the houses – white outlines of rectangles on black soil is all that is left of them.

A mother with three children and a dog stands by the fence. Here, Magdalena Rigamonti recounts a story of a woman who ran away with her child through the fields. A bullet shot by one of the Banderites was supposed to reach her head which made her lose consciousness. The boy who managed to survive thanks to this escape is Mirosław Hermaszewski – the first Pole in space. During the Volhynia massacre, members of the Ukrainian Insurgent Army murdered 19 members of his family.

The photograph with the exposure set on the sky is very telling – because of this, the ground is black, almost entirely devoid of detail. Then we see a crying woman supporting herself with a wooden cane. 'Zośka. From a Polish family'. She says that she remembers everything. Her husband was Ukrainian. His brother was in the Ukrainian Insurgent Army. 227 people died on this field.

Subtle, muted landscape photos dominated this book. There are many detailed shots, fragments of trees. If there was no information offered on the geographical coordinates and names of the villages, the images would have been pretentious, encumbered by the vague symbolism. Rigamonti manages to avoid this by showing specific fields on which the tragedy took place instead of simply searching for a metaphor for silence. Each of the following photos of a landscape cut in half by the horizon is a new map: that of oblivion and denial.

A note from the author finishes the book. He writes about his own fear – fear of the smell of death, of goosebumps. He sums up the atmosphere of the Majdan village: 'here, the very same quiet and disquiet can be felt in the air'. This ambivalence perfectly summarizes the project as a whole.

Maksymilian Rigamonti, together with the author of the texts, photo-editor, designer and all the other people involved in the project managed to create a book which both piques curiosity and is bloodcurdling. It is tacit and well-balanced, but also blunt because of linking together photos of the places and placing the victim count next to them. The print seeped into the mat paper and decreased the contrast as if covering it with dust. When closing the book, the reader has to once again bend the cover and connect two magnets. You can hear their click just next to the embossed title. In Polish photography publications, it seldom happens that the form enhances the content in such a meaningful way.

Publisher: Press Club Polska
Photographs: Maksymilian Rigamonti
Text: Magdalena Rigamonti
Graphic design: Kasia Kubicka
Photo editing: Ewa Meissner

Written by Michał Dąbrowski, Jun 2018, translated by Patryk Grabowski, Jun 2018

Osią Festiwalu są spotkania autorskie, podczas których zgromadzona publiczność ma okazję poznać przekrój twórczości najwybitniejszych artystów, reprezentujących różne gatunki fotografii: portret, dokument, reportaż, krajobraz, modę, akt, kreację, reklamę.

W ramach każdej edycji Festiwalu zaprezentowanych zostaje ponad 20 wystaw – indywidualnych i zbiorowych – w sumie kilkaset zdjęć. Wystawy zbiorowe przygotowywane są przez kluby i stowarzyszenia fotograficzne z całej Polski, a także z Czech.

http://www.festiwal.rybnik.pl

Grzegorz Dembiński recenzuje w tajemnicy makietę książki przed jej publikacją.

https://www.grzegorzdembinski.com/single-post/Jaki-slad-zostawi-w-nas-Echo

Makieta „Echa” składa obietnicę bardzo sugestywnego i silnego przekazu, zbudowanego z subtelnych, nastrojowych pejzaży, rzadko przełamywanych kadrami z obecnością ludzi, wzbudzających rodzaj sentymentu, jakiego doświadczamy przeglądając czarnobiałe zdjęcia w albumach rodzinnych. Zapowiada też, to co staje się znakiem szczególnym Rigamontich, próbę poruszenia tematu poprzez zdarcie naskórka i badanie ciągle żywej rany. Gdy będziemy książkę mieli już w rękach, skojarzeń i odczytań znajdziemy na pewno więcej.

23 lutego 2015 odbyła się premiera książki Magdaleny i Maksymiliana Rigamonti "Straty. Żołnierze z Afganistanu".

Magdalena i Maksymilian Rigamonti, dziennikarka i fotograf spróbowali opowiedzieć o tej wojnie poprzez historie tych, którzy tam, w Afganistanie stracili ręce, nogi, kolegów, synów, mężów, ojców, spokój ducha. Mają za sobą dwanaście długich rozmów o stracie, rozmów o wojnie, uzależnieniu od niej, tęsknocie i miłości. Raz w miesiącu spotykali się z jednym bohaterem tej książki, prawie zawsze w jego domu.

Wydawca: PWN

http://www.dwpwn.pl/produkty/918/Straty-Zolnierze-z-Afganistanu--

Liczba stron: 183
Rodzaj oprawy: twarda
Wydanie: pierwsze
2015

Maksymilian's story "Afghanistan inside us" is on the short list of Leica Oskar Barnack Award 2014.

Reportaż Maksymiliana "Afganistan jest w nas" jest na liście nominowanych do Leica Oskar Barnack Award 2014.

Zdjęciem Roku tegorocznej edycji konkursu Grand Press Photo została fotografia Maksymiliana Rigamontiego z ekshumacji polskich oficerów na cmentarzu w Bykowni, opublikowana w "Newsweek Polska".

https://culture.pl/pl/galeria/zwyciezcy-grand-press-photo-2012-galeria

http://www.old.grandpressphoto.pl/483,0,galeria-grand-press-photo-2012.html